Вопрос по українській мові:

1. Росяні перли, розсипані за ніч по травах і вітах ялин, займалися феєричними вогнями, горіли барвами веселки, вабили дівчину до пісні (Ю. Бедзик). 2. З природи мовчазна, вона залюбки слухала веселу та гарну бесіду (М. Коцюбинський). 3. Вогка земля мліла в гарячому золоті сонячного проміння, вільна від тіней і холодків (М. Коцюбинський). 4. Заглиблена в спогади, Ніна не почула, як розчинилися двері і мати переступила через хатній поріг (А. Шиян). 5. Загримів дрібний грім, веселий, сріблистий, неначе регіт молодого хлопця (І. Нечуй-Левицький). 6. Линув дощ, рясний, веселий, благодатний, покотився туманом по степу (Г. Тютюнник). 7. І лиш могили, древні дідугани, нагадують колишні буйні дні (М. Драй-Хмара). 8. Він був родом з Черкащини, давньої козацької сторони (І. Нечуй-Левицький). 9. Саме їй, Марусі Чурай, яка пішла на смерть через своє трагічне кохання, народна традиція приписує авторство пісень «Віють вітри», «Чого ж вода каламутна», «Ой не ходи, Грицю» й козацький марш «Засвіт встали козаченьки» (О. Гончар). 10. «Кобзар» - ця заповітна книга нашого народу – живе і понині, пульсує кожним своїм рядком (О. Гончар). 11. Десь під самими хмарами струнким суворим строєм летіли, ледь чутно курликаючи, журавлі (О. Гончар). 12. Син бідного сільського титаря, Павло Грабовський в дитинстві пізнав не тільки злидні, щоденні важкі турботи про хліб насущний, а й поетичні образи, сумовиту красу української пісні (О. Дей).